Фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів у проєкті кримінального кодексу україни

Короленко Ілона
(Полтава, Україна)
ПРАВО
(Карне право та кримінологія)
ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ АБО ОБІГ ФАЛЬСИФІКОВАНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ПРОЄКТІ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Проблема фальсифікації лікарських засобів в умовах продовження пандемії набуває особливого значення не тільки на локальному, державному рівнях, а й на міжнародному загалом, справляючи, таким чином, істотний вплив на визначення вектору національної політики у сфері регулювання ринку фармацевтичної/медичної продукції. Так, згідно з затвердженою розпорядженням КМУ від 3 квітня 2019 р. № 301-р Концепцією реалізації державної політики щодо запобігання фальсифікації лікарських засобів зазначене негативне явище призводить не тільки до людських втрат, а й сприяє виникненню нових форм недобросовісної конкуренції [1]. Зокрема, йдеться про формування штучного завідомо несприятливого для добросовісних суб’єктів підприємницької діяльності «конкурентного» середовища, оскільки фальсифікат реалізується, як правило, через мережу Internet за суттєво заниженою ціною. На практиці це породжує попит населення щодо того чи іншого виду фальсифікованого лікарського засобу, внаслідок чого збільшується кількість осіб, охочих незаконно отримати надприбутки. Така несприятлива ситуація на ринку фармацевтичної продукції фіксується у всіх країнах, проте особливо виразно простежується в державах з низьким та середнім рівнями отриманих доходів. Згідно з даними World Health Organization у вище згаданих країнах 10,5 % лікарських засобів є фальсифікованими, встановити ж реальні обсяги такого фальсифікату в України неможливо у зв’язку з відсутністю єдиної системи моніторингу обігу лікарських засобів [1].
Таким чином, наведені аргументи підтверджують існування нагальної необхідності закріплення вище зазначеного складу кримінального правопорушення у новому кримінальному кодексі України (далі-КК). Виходячи із запропонованої у проєкті структури КК, такий склад із врахуванням об’єкту протиправного посягання, доцільно закріпити у розділі 5.5. книги 5 «Злочини проти публічного здоров’я» [1]. Під публічним здоров’ям World Health Organization розуміє стан повного фізичного, психічного та соціального добробуту населення в цілому [1]. Керуючись положеннями Концепції реалізації державної політики щодо запобігання фальсифікації лікарських засобів, Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я (т.зв. Конвенція Медікрім), можна дійти до висновку про заподіяння або створення загрози заподіяння шкоди внаслідок вчинення цього злочину саме здоров’ю населення.
До питання узгодження термінології, варто першочергово звернути увагу на поняття «фальсифікація лікарських засобів», яке використовується у чинному КК. На мій погляд, використання такої категорії законодавцем не відповідає визначенню, сформульованому у ратифікованій ВРУ конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я від 01.01.2016, яка є першим міжнародним договором, що встановлює кримінальну відповідальність за фальсифікацію, виготовлення і продаж медичної продукції без дозволу або при недотриманні відповідних норм безпеки [1]. Так, у згаданій Конвенції вживається поняття «медичний продукт», яке охоплює поняття «лікарські препарати» та «пристрої медичного призначення» [1]. Відповідно до п.b,е ст.4 Конвенції «лікарський препарат» означає лікарські засоби для людського та ветеринарного використання, а «пристрій медичного призначення» – будь-який інструмент, апарат, обладнання, програмне забезпечення, матеріальний або інший предмет, який використовується самостійно або в поєднанні, у тому числі програмне забезпечення, яке призначене його виробником для використання спеціально для діагностичних та (або) терапевтичних цілей та яке є необхідним для його належного застосування, та який призначений виробником для людського використання [1].
Уніфікація термінології сприятиме уникненню випадків множинного тлумачення вказаної категорії, що полегшить правозастосування, з одного боку, а з інщого – не виникатиме запитань у разі встановлення факту фальсифікації пристроїв медичного призначення, які згідно з ст.2 закону України «Про лікарські засоби» не охоплюється поняттям «лікарський засіб» [1]. Відповідні зміни доцільно відобразити не тільки у новому КК, а й у суміжних нормативно-правових актах, які також регулюють сферу виробництва та/або обігу медичної продукції. Враховуючи те, що одним із способів фальсифікації медичної продукції є підроблення у запропонованому робочою групою переліку термінів слід зазначити визначення й поняття «підроблення». Переслідуючи мету уніфікації національного кримінального законодавства, пропоную вдатися до рецепції п.j ст.4 Конвенції Медікрім, де «підроблення» тлумачиться як умисне введення в оману стосовно дійсності та (або) джерела [1].
Отже, однією з гарантій недопущення випадків фальсифікації медичної продукції є закріплення в новому КК такого злочину проти публічного здоров’я як фальсифікація медичної продукції або обіг фальсифікованої медичної продукції. Такий крок є повністю виправданим в умовах зростання значимості створення дійсно якісного конкурентного ринку медичної продукції.
Література:
1. Проєкт кримінального кодексу України станом на 17.01.2021 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2021/01/18/kontrolnyj-proekt-kk-17-01-2021.pdf