ЕКОЛОГІЧНІСТЬ ЯК СПІВВІДНОШЕННЯ МІРИ НЕГАТИВНОЇ ДІЇ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Матіс Євгенія Олегівна
аспірант кафедри безпеки життєдіяльності і інженерної екології спеціальності 183 «Технології захисту навколишнього середовища»
Харківський національний університет будівництва та архітектури
ЕКОЛОГІЯ (Екологічна безпека)

ЕКОЛОГІЧНІСТЬ ЯК СПІВВІДНОШЕННЯ МІРИ НЕГАТИВНОЇ ДІЇ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
Мерриам-Вебстер визначає поняття екологічність або «eco-friendly» як те, що не завдає шкоди навколишньому середовищу і поняття стійкості як те, що включає методи, які в повному обсязі запобігають або знижують використання природних ресурсів. Як зазначає Мерриам-Вебстер, термін «екологічний» виник в 1989 році, тоді як «стійкий» існує приблизно з 1727 року. Крім того, Гринбиз зазначив, що в 2009 році було запущено 1570 продуктів, в описі яких був термін екологічність, що в три рази більше, ніж три роки тому.
З більш орієнтованої на споживача точки зору Американська асоціація готелів і житла визначає термін «екологічний» як «вільний термін, що часто використовується в маркетингу для інформування споживачів про екологічну безпеку продукту або послуги». Асоціація визначає термін «стійкий» як
«задоволення потреб теперішнього часу без шкоди для здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби».

Таким чином, поняття екологічності і стійкості продукту близькі за визначенням і доповнюють одне одного, тому ці поняття часто використовуються як синоніми і екологічність розглядається з точки зору стійкого розвитку продукції .
Визначення сталого розвитку, яке широко використовується, надано Комісією Брундтланд Організації Об’єднаних Націй : «Розвиток, який відповідає потребам сьогодення, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби». У корпоративному плані стійкість можна узагальнити як успіх «triple bottom line» («потрійного практичного результату» (ППР)) , який полягає у тому, що підприємства повинні враховувати економічні, соціальні та екологічні аспекти діяльності, одночасно вносячи активний внесок у стабільність в політичній сфері [7, 8]. Для підприємства ППР – це функція, яка є складовою концепції сталого розвитку та враховує соціальні та екологічні фактори в процесі прийняття рішень [9]. Термін ППР був вперше введений Дж. Елкінгтоном, який заявив, що фірми повинні враховувати людей, планету і прибуток [10].
Реалізація концепції ППР забезпечує наступні переваги: збільшує доходи, знижує витрати на електроенергію, знижує витрати на відходи, знижує витрати на матеріали і воду, підвищує продуктивність праці, знижує витрати на набір персоналу і знижує стратегічні та операційні ризики [11]. Вимірювання показників стійкості є складною та однією з ключових проблем для фірм [9].
Згідно Гмелін та Сеурінг, процес виробництва продукції має бути побудований згідно концепції ППР. Проте, вони вказують, що необхідні подальші дослідження для інтеграції у розробку продукту концепції стійкістю та управління життєвим циклом [12].
Згідно Греймору [13], «сталий розвиток» є важливою метою в процесі планування діяльності промислового підприємства та управління природними ресурсами, що дозволить раціонально розподілити ресурси для населення сьогодні і в майбутньому. Крім того, вимірювання і оцінка стійкості є складним процесом через широкий спектр проблем і складність задіяних систем.
Згідно Нессу [14], мета оцінки стійкості полягає у врахуванні глобальних і місцевих інтегрованих показників системи «природа-суспільство» в короткостроковій і довгостроковій перспективі для стійкого стану суспільства.
Більшість умов стійкості пов’язані головним чином з НС, оскільки охорона НС має важливе значення для сталого розвитку. Тому екологічні аспекти

стійкості є першочерговими, а концепція оцінки екологічної стійкості інтегрує екологічний компонент в процес прийняття рішень, надаючи більш глибокі і формалізовані знання. Анжелакоглу і Гайдаджіс визначають метод оцінки екологічної стійкості як «метод, який може надати кількісну інформацію, яка потенційно може допомогти в оцінці екологічної стійкості».
Більшість промислових виробництв не є стійкими через надмірні потреби у споживанні невідновлюваних природних ресурсів. Тонеллі та Еванс зазначили, що напрямок промислової стійкості пов’язаний із контролюванням матеріалів, продуктів, процесів і виробничої системи [15].
Стале виробництво означає виробництво з меншою кількістю сировини або ресурсів, з більш високою якістю і довговічністю, меншим впливом на НС і більш високою прибутковістю. Центр стійкого виробництва Лоуэлла [16] поєднує поняття «промислова стійкість» з виробництвом продуктів, процесами і системами, що використовують чисті технології. Велева і Елленбекер запропонували ряд умов, необхідних для стійкості промисловості [17]: 1) зменшення використання природних матеріалів та енергії; 2) збереження та скорочення об’ємів відходів матеріалів; 3) запобігання накопичення відходів, їх повторне використання та утилізація; 4) видалення відходів, що не підлягають переробці та надання переваги відходам, які є екологічно прийнятними; 5) використання чистих технологій у виробничому процесі і життєвому циклі продукту; 6) скорочення транспортних потреб; 7) виробництво продуктів, які легко ремонтувати, адаптувати і довговічні; 8) підтримка соціальних питань; і економічної доцільності виробництва.
Визначення стійкості промислових організацій включає розрахунок ступеня впливу екологічних, соціальних та економічних чинників на їх діяльність, тобто оцінку впливу діяльності на ендогенне і екзогенне середовище. Як показує огляд і аналіз літературних джерел, поняття “екологічність” з точки зору більшості дослідників грунтується на кількісних показниках
негативної дії технологічних процесів та систем на природне середовище.
Пропонується трактувати поняття “екологічність” як співвідношення міри негативної дії технологічних процесів та систем на НПС і допустимої ємності природної екосистеми, що забезпечує її самовідновлення.
Література:
[1] Merriam-Webster. 2013. “Dictionary” website. www.merriam- webster.com/dictionary (accessed October 15, 2013).

[2] Greenbiz. 2009. “Green Product Trends: More Launches, More Sales.” 24 April. Available at www.greenbiz.com/news/2009/04/24/green-product-trends (accessed October 15, 2013).
[3] American Hotel and Lodging Association. 2014. “AH&L Green Glossary” website. Available at www.ahla.com/Green.aspx?id=25018 (accessed October 23, 2013).
[4] Campbell, B.L., H. Khachatryan, B.K. Behe, J. Dennis, and C.R. Hall. 2014. “U.S. and Canadian Consumer Perception of Local and Organic.” International Food and Agribusiness Management Review 17(2): 21–40.
[5] WCED (World Commission on Environment and Development), “United Nations General Assembly document A/42/427,” in Our Common Future, Oxford University Press, Oxford, UK, 1987.
[6] J. Elkington, Cannibals with Forks: The Triple Bottom Line of 21st Century Business, New Society Publishers, Stoney Creek, Conn, USA, 1998.
[7] T. Dyllick and K. Hockerts, “Beyond the business case for corporate sustainability,” Business Strategy and the Environment, vol. 11, no. 2, pp. 130–141, 2002.
[8] J. B. Bowell, “Sustainability metrics, indicators, and indices for the process industries,” in Sustainable Development in the Process Industries: Cases and Impact,
J. Harmsen, Ed., pp. 5–23, John Wiley & Sons, 2010.
[9] de Nadae J, de Carvalho MM (2016) UMA ANALISE DOS SISTEMAS DE GESTÃO INTEGRADOS E O DESEMPENHO BASEADO NO TRIPLE BOTTOM LINE. XXXVI ENCONTRO Nac Eng Prod 1–17
[10] Elkington J (1997) Partnerships from cannibals with forks: the triple bottom line of 21st century business. Environ Qual Manag Autumn 199:37–51. https://doi.org/10.1002/tqem.3310080106
[11] Onyali CI (2014) Triple bottom line accounting and sustainable corporate performance. Res J Financ Acc 5:195–209
[12] Артюхов В. В. Объективная оценка экологичности хозяйственной деятельности: Методология и результаты. Предприятия, регионы России, страны мира / В. В. Артюхов, С. И. Забелин, А. С. Мартынов // SPERO. – 2012. – № 16 Весна – Лето. – С. 113 – 142.
[13] Graymore, M.L.M.; Sipe, N.G.; Rickson, R.E. Regional sustainability: How useful are current tools of sustainability assessment at the regional scale? Ecol. Econ. 2008, 67, 362–372.
[14] Ness, B.; Urbel_Piirsalu, E.; Andeberg, S.; Olsson, L. Categorising tools FOS sustainability assessment. Ecol. Econ. 2007, 60, 498–508.

[15] Tonelli, F.; Evans, S.; Taticchi, P. Industrial sustainability: Challenges, perspectives, actions. Int. J. Bus.Innov. Res. 2013, 7, 143–163.
[16] Lowell Center for Sustainable Production (LCSP). Lowell Center for Sustainable Production. What Is Sustainable Production? 2015. Available online: http://www.sustainableproduction.org/abou.what.php (accessed on 13 October 2018).
[17] Veleva, V.; Ellenbecker, M.J. Indicators of sustainable production. J. Clean. Prod. 2001, 9, 447–452.
Науковий керівник: д.т.н., доцент кафедри безпеки життєдіяльності
та інженерної екології Крот Ольга Петрівна