Дистанційна форма навчання як необхідність та сучасна вимога, що викликана пандемією covid-19

Старик Оксана
(Кам’янець-Подільський, Україна)
ОСВІТА
(Дистанційна освіта у вищій школі)
ДИСТАНЦІЙНА ФОРМА НАВЧАННЯ ЯК НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУЧАСНА ВИМОГА, ЩО ВИКЛИКАНА ПАНДЕМІЄЮ COVID-19
Проводити заняття віддалено, не бачити свою авдиторію, не мати можливостей пояснити особисто й допомогти в момент виникнення проблеми — ще рік тому таких ситуацій у своїй роботі не могли уявити ані здобувачі освіти, ані викладачі, ані батьки. Але пандемія внесла свої несподівані корективи і змусила всіх терміново опановувати цифрові технології навчання й нові педагогічні підходи та методики дистанційного навчання. Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу. Організувати якісне навчання за короткий термін з використанням цифрових технологій, надихати й мотивувати студентів дистанційно, давати раду технічним проблемам, що виникають, виявилось зовсім не просто. Жодна держава, жодна освітня система у світі не була готова до такого випробування — Україна не виняток.
Активне та швидкісне впровадження сучасних технічних засобів навчання, модернізація та діджиталізація сучасної вищої освіти зумовлена насамперед соціальними викликами, які продиктовані потребами часу та полікультурного світу в підготовці професійно компетентного фахівця.
Станом на сьогодні дистанційне навчання є інноваційною формою освіти, сучасна концепція якої полягає в навчанні студентів вчитися отримувати знання самостійно під контролем викладача. Протягом останнього року в умовах пандемії COVID-19 все частіше технології дистанційного навчання стали використовуватися як основний вид викладання та навчання. Наш заклад не став винятком із загального правила, а використання дистанційного навчання дало можливість продовжити навчальний процес в такий нелегкий час.
На думку вчених, дистанційне навчання є перспективною формою навчання, «… яка має значний дидактичний, розвивальний і виховний потенціал» [1].
Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволяє стверджувати, що проблема впровадження дистанційного навчання в сучасному педагогічному середовищі є актуальною та перспективною. Їй приділяли увагу Д. Чернилевський, І. Краєвський, А. Соловов, М. Сімонсон, В. Кухаренко [2].
Щодо проведення занять за дистанційною формою навчання, контролю теоретичних знань студентів за допомогою тестів та завдань у ПСНРСЕК використовується платформа МООDLE, а для проведення занять онлайн – ZOOM.
Для приєднання до дистанційного навчання викладачі та студенти пройшли авторизацію із наданням електронної адреси та особистого пароля.
Після авторизації на платформі студентам пропонується ознайомитися з методичними вказівками до лекційної або практичної теми, що вивчається, звернути особливу увагу на перелік основних теоретичних питань, наочності. Для подальшого успішного засвоєння матеріалу студентам необхідно ознайомитися з основними, а потім, при необхідності — додатковими джерелами інформації. Для більш наочного розуміння теоретичної частини використовується презентація, відеофільм. Після вивчення кожної теми студенти проходять обов’язкове тестування, яке в подальшому є показником засвоєння отриманого матеріалу та є підставою для виставлення оцінки.
Наявність зворотного зв’язку між викладачами та студентами (у вигляді повідомлень і переписки) дає змогу покращити процес навчання. Слід зазначити, що студенти дуже позитивно оцінюють наявність наглядних матеріалів, таких як ілюстрації, презентації, навчальні фільми. Вкрай бажаним є надання студенту можливості ознайомитися зі своїми помилками, це дозволить виявити й усунути помилки та прогалини, допущені під час вивчення даної теми.
Отже, можна зробити такий висновок, що організація навчального процесу на основі дистанційного навчання має великі можливості: здобувачі освіти мають можливість самостійно вивчати теоретичний матеріал під керівництвом викладача (при наявності обов’язкового вміння володіти комп’ютером та інтернету), відносну незалежність у визначенні часу і місця виконання завдань, високий рівень інтерактивності та регулярний систематичний контроль за засвоєнням знань з боку викладачів, але існує необхідність підтримки постійного зворотного зв’язку між студентами та викладачами для виправлення допущених недоліків, прогалин і подальшого вдосконалення дистанційного навчання.
Але потрібно пам’ятати, що яке б не було досконале дистанційне навчання, воно не може в повній мірі замінити очну форму навчання і заповнити дефіцит спілкування між викладачем та студентами.
Література:
1. Биков В.Ю. Дистанційне навчання в країнах Європи та США і перспективи для України/ В.Ю. Биков// Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу: інноваційні засоби і технології : кол. монографія/ В.Ю. Биков, О.О. Гриценчук, Ю.О. Жук та ін./ Академія педагогічних наук України, Інститут засобів навчання. – Київ: Атіка, 2015. – С. 77–140.
2. Клокар Н. Методологічні основи запровадження дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації/ Н. Клокар// Шлях освіти. – 2012. – № 4 (46). – С. 38-41.
3. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (затверджено Постановою МОН України В. Г. Кременем 20 грудня 2000 р.).
4. Положення про дистанційне навчання (Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 21.01.2004 № 40) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13#n18.