Державний, нацiональний та народний суверенiтети

Цюприк Л.
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Конституційне право)
ДЕРЖАВНИЙ, НАЦIОНАЛЬНИЙ ТА НАРОДНИЙ СУВЕРЕНIТЕТИ
Проблема суверенiтету була предметом багатоаспектного вивчення фiлософiв, полiтологiв, конституцiоналiстiв, iсторикiв та теоретикiв права тощо. При цьому як у вiтчизнянiй, так i зарубiжнiй лiтературi дискусії навколо поняття i змiсту наукової категорiї «суверенiтету» тривають з моменту виникнення вiдповiдної концепцiї. У фахових дослiдженнях, присвячених цiй проблематицi, висловлюються рiзнi, не рідко досить суперечливi думки з приводу поняття i змiсту суверенiтету.
Серед вітчизняних дослідників цього феномену можна видiлити М.О.Баймуратова, В. Г. Буткевича, В. А. Василенко, Ю. О. Волошина, А. З. Георгiцу, А. I. Дмитрiєва та iнших. Не зважаючи на пiдвищену увагу, iнтерес та вiдповiдно велику кiлькiсть праць учених фактично бiльшiсть питань, що стосуються державного суверенiтету, залишаються спiрними, не вирiшеними та викликають багаточисельнi дискусiї. Усе це робить актуальним розгляд процесу формування й розвитку державного, народного та національного суверенiтету, а також виникнення та еволюцiїуявленьiпоглядiв на нього як на особливе явище в життi політичного спiвтовариства [1].
Слово «суверенiтет» походить вiд латинського «suverenus» (володар) i означає «повновладдя». В iнших джерелах вказується, що даний термiн походить вiд французького «souveraineté» – верховна влада. Володiючи суверенiтетом, державна влада самостiйно видає загальнообов’язковi для усіх членів суспiльства правила поведiнки, визначає i забезпечує єдиний правопорядок, права i обов’язки громадян, посадових осiб, державних, партiйних, громадських органiв та органiзацiй.
Iдея народовладдя по сутi виражає змiст суверенiтету народу, вiдображеного у статтi 5 Конституцiї України. Як зазначив Конституцiйний Суд України, принцип народного суверенiтету означає, що «… влада Українського народу є первинною, єдиною i невiдчужуваною, тобто органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування здiйснюють владу в Українi, що походить вiд народу» [2].
Водночас питання про суверенiтет народу, як засвiдчують сучаснi дослiдження, далеко не до кiнця розв’язане. Слiд уточнити спiввiдношення трьох спорiднених понять та позначуваних ними явищ – народного суверенiтету, державного суверенiтету та нацiонального суверенiтету, якi передбачають рiзних носiїв суверенiтету – народ, державу iнацiю вiдповiдно. Не претендуючи на остаточне розв’язання цiєї фундаментальної проблеми, розглянемо основнi пiдходи, запропонованi у лiтературi, та на їх основi запропонуємо певне розумiння цiєї проблеми.
Отже, у сенсi органiзацiї держави два поняття – «національний суверенiтет» (у сенсi Е. Сiеєса) i «національний суверенiтет» (суб’єктом якого виступає нацiя, що з утворенням нацiональної держави перетворюється з етнiчної у полiтичну, громадянську спiльноту) – стають iдентичними [2].
Отже, суверенiтет є iсторичною категорiєю. Вiн виник у часи абсолютизму та зберiг своє значення для сучасної держави. На основi цього можна зробити висновок, що державний суверенiтет – це iсторично зумовлена полiтико-юридична властивiсть сучасної держави, що вiдображає її верховенство iрiвень її самостiйностi у вирiшеннi внутрiшнiх питань та у взаємо вiдносинах з iншими державами i мiжнародними органiзацiями [1].
Пiдсумовуючи викладене вище, необхiдно наголосити на такому: державний суверенітет i територіальна цілісність виступають як фундаментальнi нацiональнi інтереси України; державний суверенiтет України розумiється як влада держави в межах її територiї; територiальна цiлiснiсть України – це недоторканність її територiї в межах її кордонiвi заборона змiниїї будь-ким без згоди України [3]; державний суверенiтет i територiальна цiлiснiсть України визначається як одна з характерних ознак, що утворюють змiст злочинiв проти державного суверенiтету i територiальної цiлiсностi України.
Література:
1.АдамкоМ.I. Поняття та сутнiсть державного суверенiтету. Чернiвецький національний університет iменi Юрiя Федьковича, Чернiвцi. 2014. URL: http://www.lawreview.chnu.edu.ua/en/visnuku/st/628/11.pdf
2. Ключковський Ю.Б. Суверенiтет: держави, народу чи нацiї? Публiчне право № 3 (11). 2015. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=pp_2013_3_4
3. Носач А.В. Державний суверенітет i територіальна цiлiснiсть – фундаментальнi нацiональнi iнтереси України. Науковий вісник Днiпропетровського державного унiверситету внутрiшнiх справ. № 3. 2019. URL:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nvdduvs_2019_3_39
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Рибалкін А.О.