Деонтологiчнi основи полiцейської дiяльностi: правова культура

Чумак О.
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Конституційне право)
ДЕОНТОЛОГIЧНI ОСНОВИ ПОЛIЦЕЙСЬКОЇ ДIЯЛЬНОСТI: ПРАВОВА КУЛЬТУРА
Глибокi трансформацiйнi процеси, система реформ, що проходить держава – Україна, сприйняття суспільством традицiйних європейських стандартів демократiї та впровадження їх у всi сфери громадянського суспiльства, що формується, вимагає вiд кожного її представника усвiдомленого, вiдповiдального ставлення та виконання конституцiйних обов’язкiв. Цей аспект особливо стосується осiб, якi залученi до державницьких процесiв побудови демократичної, правової соціальної держави. Мова їде, в першу чергу, про державних службовцiв, працівників правоохоронних структур, на яких покладається обов’язок сформувати належну систему державного управлiння, яка б забезпечила ефективнуохорону та захист прав i основоположних свобод людини та громадянина [1].
Дослiдженню питань правовї культури, правосвiдомостi та моралi присвячені наукові працi таких вітчизняних i зарубiжних науковцiв, як: С. Алексєєв, П. Баранов, В. Васильєв, I. Гетьман-П’ятковська, О. Головко, С. Сливка, М. Соколов, В. Темченко, К. Тепскотт та iн.
Незважаючи на наявнiсть значної кiлькостi наукових розробок, сьогоднi питання професiйної правосвiдомостi, правової культури та моралi у професiйнiй діяльності працівників полiцiї України потребують подальшої розробки [2].
Але разом з цим, вирiшення багатьох проблем, що виникають у сферi державного управлiння, значною мiрою залежить й вiд правової культури кожного з членiв громадянського суспiльства, якостi законодавства, інших правових явищ та й самої культури високопосадовцiв, що й зумовлює актуальнiсть даної теми дослiдження.
Мета поліцейської деонтологiї – дати працівникові полiцiї уявлення про алгоритмiзованi стандарти поведiнки в тiй чи iншiй ситуацiїпiд час здiйснення ними своїх повноважень та виконання службових обов’язкiв. Норми поліцейської деонтологiї утворюють нормативно-орiєнтуючий соціальний iнститут [1].
Такi норми допомагають «молодому» поліцейському iнтегруватися у професiйну групу (колективи), оскiльки вони є гарантом стабiлiзацiї системи «особистiсть – середовище». Крiм того, цi норми допомагають розвитку професiйних якостей, шляхом передачi цiй особi усього позитивного досвiду, що був накопичений професiйною групою до якої вiн належить, та всією полiцiєю в цiлому [1].
Працiвники Нацiональної полiцiї перебувають у самiй гущавинi людських стосункiв, вони не стоять над i поза суспiльством. Вiд їхньої культури та моральних устоїв багато в чому залежить стабілізація суспiльнихвiдносин. У зв’язку з цим актуалiзуються проблеми морального виховання працівників полiцiї, їхньої професiйної моралi та службової етики. Цi проблеми в силу тiєї ролi, котру відіграють правоохороннi органи у суспiльствi, мають безпосереднє практичне значення, а тому дослiдження суперечливого процесу становлення високо гуманістичних стосункiв як серед працівників полiцiї, так i в їхньому спiлкуваннi з рiзними категорiями громадян, особливо актуальне [3].
Образ сучасного, гармонiйного розвиненого працiвникаполiцiї має уособлювати високi морально-етичнi якостi, iдейну переконанiсть, освiченiсть, розвинену здатнiсть мислити, емоцiйну досконалiсть. Зовнiшнiм виявом духовного багатства людини, її внутрішнього свiту є культура поведiнки, вмiння поводитись з людьми. Насамперед такiякостi, як ввiчливiсть, витримка, тактовнiсть, скромнiсть, дисциплiнованiсть, взаємоповага i взаємодопомога, мають бути властивi будь-якому працівникові національної полiцiї [3].
Професiйна правова культура, правосвiдомiсть та мораль, їх взаємозв’язок дозволяють полiцейським обирати правомiрний варiант поведінки пiд час виконання ними своїх професiйних обов’язкiв, орiєнтуватися у складних екстремальних ситуацiях та вирiшувати їх; неупереджено, рiвно, тактовно, ввiчливо ставитися до всіх категорій осiб. Правосвiдомiсть та мораль у професiйнiй діяльності полiцейського виступають певними внутрiшнiми регуляторами поведiнки, якi прийнятi ними та формують їх морально-правову установку, попереджають виникнення та подальший розвиток такого явища, як професiйна деформацiя.
Література:
1.Пендюра М.М., Старицька О.О. Полiцейська деонтологiя: навч. посiб. Київ: ФОП Маслаков, 2020. 276 с.
2.Швець Д.В. взаємозв’язок i роль правосвiдомостi та моралi у професiйнiй діяльності працівників полiцiї. Науковий вісник Днiпропетровського державного унiверситету внутрiшнiх справ. № 1. 2018. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/468414.pdf.
3. Прiбиткова Н.О. Загальнi положення службового етикету Нацiональної Полiцiї України. Науково-дослiдна лабораторiя з проблем протидiї злочинностi. 2018. URL: – https://DzRafswJTCImEGPJRLN7NqNLT4TjrXRS.pdf.
4. Котелюх М.О. Модель формування професiйної моралi майбутніх працівників полiцiї. Педагогiка формування творчої особистостi у вищiй i загальноосвiтнiй школах. 2015. № 44 (97). с. 181-190.
Науковий керівник: доктор юридичних наук,
доцент Савіщенко В.М.