Дефінітивна характеристика поняття «доброзичливість»

Поляк Тетяна
(Мукачево, Україна)
ОСВІТА
(Методичні основи виховного процесу)
ДЕФІНІТИВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ «ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ»
Дошкільний вік – особливий період людського життя, названий вченими «періодом первинного фактичного становлення особистості». Саме у цей час малюк долучається до загальнолюдських цінностей, входить у соціум, де встановлюються перші взаємини із іншими людьми.
Проблема виховання моральних якостей, гуманних цінностей у дітей завжди була в центрі уваги дослідників. Зокрема, І. Ващенко, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Л. Виготський, В. Білоусова, А. Богуш, Т. Кравченко та ін., які акцентували увагу на необхідності якомога раніше знайомити дітей з моральними поняттями, уявленнями, навчати доброти, виховувати в них відповідні особистісні якості. Окремі аспекти виховання моральної особистості дошкільника вивчалися багатьма науковцями: особливості становлення у дошкільному віці ціннісного ставлення до однолітків, виховання людяності (Т. Поніманська, Ю. Приходько, Т. Репіна та ін.), специфіку прояву гуманних взаємин дошкільників (Л. Артемова, А. Гончаренко, В. Котирло та ін.), проблеми морально-етичного та духовного розвитку особистості (А. Богуш, Н. Гавриш, О. Сухомлинська, Н. Химич та ін.).
В аспекті особистісно орієнтованої освіти, зокрема дошкільної, варто виокремити феномен «доброзичливість», що потребує детального вивчення.
Словник української мови (за ред. І. Білодіда) тлумачить доброзичливість як моральну якість, притаманну доброзичливій людині. При цьому доброзичлива людина – та, яка зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них, виражає до них хороше ставлення, прихильність, приязнь [3].
Серед значущих завдань морального виховання Т. Поніманська виокремлює формування гуманного ставлення до навколишнього світу та морально-вольових якостей особистості. З-поміж усіх дослідниця виокремлює доброзичливість, яку тлумачить як співчутливе, прихильне ставлення до інших людей, піклування про них. У поведінці дітей старшого дошкільного віку доброзичливість виявляється в загальному емоційно-позитивному ставленні до дітей, відчутті радості та задоволення від взаємодії з ними [2].
На необхідності з раннього віку формувати в дітей уміння підтримувати доброзичливі взаємини з оточенням також звертає увагу Н. Гавриш. Вона трактує доброзичливість як один із проявів соціально довільної поведінки людини, поширення якої унеможливило б конфлікти в суспільстві. Формувати навички доброзичливої взаємодії в дошкільників, за висновками дослідниці, можна за умови відповідної спрямованості дорослих, усвідомлення ними власної відповідальності щодо означеного напряму виховної роботи [1].
Здійснений теоретичний аналіз поняття дає підстави стверджувати, що дослідники по-різному трактують його значення, а саме: як моральний ідеал, морально-етичну цінність, принцип гуманних взаємин, моральну якість, моральний обов’язок, яка проявляється у співчутливому, прихильному, емоційно- позитивному ставленні до дорослих та однолітків; піклуванні про них і відчутті радості та задоволення від взаємодії з ними; розумінні та прийнятті індивідуальності інших людей, умінні цінувати і турбуватися про їхні потреби та інтереси, налагодженні дружніх взаємин у різноманітних видах діяльності не лише в закладі дошкільної освіти, а й поза його межами. Доброзичливість, на нашу думку, є найвищою загальнолюдською цінністю, яка виявляється в конкретних діях, відповідальності за вчинки, визнанні власних помилок. Означена якість виражається миролюбством, толерантністю, терпінням, шанобливістю та може широко застосовуватися не лише стосовно людини, а й щодо природи та всього живого.
Дотримання таких правил поведінки серед однолітків сприяє становленню колективних відносин, що виявляються, перш за все, в дружній спільній грі, в узгодженості дій, в прагненні допомагати один одному, підтримувати загальний порядок в групі, в готовності кожного навчити іншого того, чого навчився сам, в умінні рахуватися з іншими, в дбайливому відношенні до загальних речей, іграшок і т. п. Доброзичливість – це потужна сила, що дозволяє встановлювати взаєморозуміння з оточуючими людьми, а значить – із навколишнім світом.
Таким чином, «доброзичливість» це моральна якість особистості, що проявляється в її відкритості, щирості, відвертості, чуйності, прихильності до інших, у її здатності до співпереживання та дієвої допомоги з позиції людинолюбства. У такому вимірі доброзичливість уособлює в собі елементи і моральної свідомості, і моральних почуттів, і моральної поведінки.
Література:
1. Гавриш Н. Доброму всюди добре, або як допомогти дітям зростати доброзичливими/ Н. Гавриш// Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2017. – № 8. – С. 40−45
2. Поніманська Т. І. Підготовка педагога до виховання дітей старшого дошкільного віку в світлі гуманістичної парадигми/ Т.І. Поніманська// Науковий вісник Донбасу. – 2013. – № 4. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2013_4_46
3. Словник української мови в 11 томах / Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР / гол. ред. кол. І. К. Білодід. — Київ: Наукова думка, 1970—1980
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Брижак Н.Ю.