БІОІНДИКАЦІЯ СТАНУ ЗАБРУДНЕННЯ УРБОЕДАФОТОПІВ

Чуприна Юлія Юріївна
здобувачка третього освітньо-науковому рівні вищої освіти, спеціальність 101 «Екологія»
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва
ЕКОЛОГІЯ (Екологічна безпека)

БІОІНДИКАЦІЯ СТАНУ ЗАБРУДНЕННЯ УРБОЕДАФОТОПІВ
Перетворення органічної речовини відмираючих рослин, включають два взаємопов’язані, невід’ємні процеси – розклад та ґуміфікацію, що відбуваються
в результаті діяльності ґрунтових мікроорганізмів та безхребетних тварин. Раніше основним фактором трансформації органічної речовини в ґрунті вважалися мікроорганізми.
Дослідження, проведені М. С. Гіляровим, Г. Ф. Курчевою, Є. М. Мішустіним, М. М. Кононовою та ін., показали, що безхребетні тварини, які населяють ґрунт, мають не менше значення, ніж мікроорганізми.
При тривалому антропогенному впливі спостерігається глибока деградація ґрунтового біоценозу, а індикаційними ознаками є: зменшення загальної біомаси і видового різноманіття ґрунтового покриву. Представники ґрунтової фауни здатні впливати на акумуляцію і міграцію мікроелементів в ґрунті. В загальному процесі трансформації органічної речовини в ґрунті вони доповнюють один одного. Дощовий черв’як є найважливішим представником мезофауни, що бере найактивнішу участь у ґрунтоутворюючому процесі та відновленні родючості.
Для визначення антропогенного впливу на екосистему в різних точках урболандшафту доцільно застосовувати метод фауністичної біоіндикації. Слід зазначити, що жоден з ґрунтових організмів, окрім черв’яків, не здатен ефективно здійснювати дві найважливіші функції, а саме: збагачувати ґрунт унікальними ферментами та забезпечувати аерацію ґрунту. Дощові черв’яки найбільш чутливі до забруднення навколишнього середовища, так як знаходяться у постійному тісному контакті з часточками ґрунту. Абсолютно всі забруднюючі речовини ґрунту (важкі метали, пестициди, радіонукліди тощо) впливають як на покриви черв’яків, так і на їх внутрішні органи. Токсичні речовини потрапляють в тканини організму черв’яка, так як тіло їх практично не захищено і дихають вони через шкіру.
Разом з рослинними рештками черв’яки заковтують забруднені часточки ґрунту, тим самим найбільш повно відчувають і характеризують перші стадії забруднення ґрунтів. Суттєвим є той факт, що найбільш чутливі до антропогенного впливу стадії їх життєвого циклу (кокони з яйцями, та ювенільні особини) також проходять свій розвиток у ґрунті.
Зменшення чисельності будь-якого виду, або його зникнення викликає незворотні зміни в структурі біоценозу, виникають екологічні проблеми зменшення біорізноманіття .
Всі дощові черв’яки ведуть однаковий, нічний спосіб життя: вони постійно перебувають у землі, риючи глибокі ходи та виходять на поверхню ґрунту лише вночі. Харчуються дощові черв’яки рослинними залишками, що розкладаються і ґрунтовими мікроорганізмами, удобрюють, розпушують і аерують ґрунт і сприяють утворенню перегною.
Широкий розвиток отримали дослідження дощових черв’яків, які пов’язані із новими теоріями флуктуацій, генетичними і біогенетичними особливостями розвитку популяцій та вивченням їх енергетичного потенціалу
Поширення дощових черв’яків пов’язано з абіотичними факторами і типом ґрунту. Під 1м2 поверхні ґрунту загальна довжина ходів черв’яків перевищує один кілометр, а інколи досягає більше. Внутрішня поверхня ходів черв’яків покрита спеціальними виділеннями, які надають щільності ходам [3].
При наявності ходів черв’яків корені рослин проникають значно глибше, черв’яки переміщують ґрунт, виносячи частину його на поверхню із нижніх горизонтів і затягують в глибину рослинний матеріал із підстилки. Важливою умовою життєвого циклу дощових черв’яків є температурний фактор, рН ґрунту та вологість. Дощові черв’яки погано переносять як високі, так і низькі температури, а при засухах зазвичай вони масово гинуть.
Вивчення морфометричних показників (чисельності, розмірів, біомаси) та видового складу дощових черв’яків дозволяє зрозуміти хід ґрунтоутворюючих процесів на досліджуваній території. Багаторічні дослідження вчених стверджують, що висока ступінь забруднення ґрунту приводить до збіднення видового складу та зменшення чисельності і біомаси дощових черв’яків, або навіть «випадіння» із ланки складу ґрунтової фауни.
Список використаних джерел:
1. Жуков О.В., Пахомов О.Є., Кунах О.М. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Дощові черв’яки (Lumbricidae)/ Дніпропетровськ: Вид. Дніпропетровського національного університету, 2007. 372 с.
2. Іванців В.В. Напрямки еволюційного процесу ґрунтових олігохет (Lumbricidae)/ Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. 1997. № 1. С. 19-22.
3. Козловський М.П. Особливості формування та збереження угруповань ґрунтових безхребетних тварин у міських екосистемах / Наук. вісн.: Проблеми урбоекології та фітомеліорації. Львів: УкрДЛТУ. 2003. Вип. 13.5. С. 153–157.
Керівник: кандидат с.-г. наук, доцент, зав. кафедри екології та
біотехнології Головань Л.В.