Антикризові стратегії при управлінні підприємствами

Литвишко Лілія
Турчик Олександр
(Київ, Україна)
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ТА УПРАВЛІННЯ
(Маркетинг та менеджмент)
АНТИКРИЗОВІ СТРАТЕГІЇ ПРИ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ
Підприємства все частіше стикаються з різними видами криз, що асоціюється з порушеннями функціонування організації та може спричинити несприятливі наслідки, може загрожувати існуванню організації, а також перешкоджати досягненню її цілей. Для запобігання, передбачення та швидкого реагування на кризи після їх виникнення необхідне антикризове управління.
Антикризове управління фокусується на заходах, що застосовуються до, під час та після кризи. Це процес, який передбачає небезпеку кризи, проводить аналіз її симптомів, вимірює обмежувальні негативні наслідки кризи та використовує свої фактори для продовження процесу розвитку [1].
Запобігання кризам належить до заходів, що застосовуються для запобігання кризі. Менеджер повинен прочитати сигнали, що попереджають про можливість виникнення кризи, та вжити заходів для пом’якшення її перших симптомів. Наступним кроком у процесі антикризового управління є підготовка до кризи. Ця діяльність проявляється у підготовці антикризових планів, зразків антикризових заходів та діагностиці антикризових заходів. Наступним кроком в антикризовому управлінні є здійснення антикризових дій. На цьому етапі важливо координувати та контролювати вжиті заходи, вжиті в рамках підготовки до кризи. Важливим заходом є оцінка реакції організації на кризу. На цьому етапі організація оцінює застосовані заходи, перевіряє їх, робить висновки, вчиться на своїх помилках та збирає набуті знання.
Представлені заходи формують процес, який дозволяє ефективно управляти у випадку кризи та надає можливості для навчання та стратегії підготовки організаціям до наступної кризи.
Під час підготовки до криз підприємства можуть розробляти кризові плани дій та стратегії, що лежать в основі базових заходів, що проводяться на етапі антикризового вимірювання.
Найбільш типовими антикризовими рішеннями є: планування діяльності, бачення та цілей компанії, прийняття нової орієнтації на ринкові можливості, переорієнтацію товару, впровадження нових концепцій управління, запровадження формалізованого стратегічного планування; пропонування заходів, пов’язаних з організацією, включаючи зменшення витрат, придбання додаткового капіталу, оренда активів, зміна керівних посад, зміна інвестицій у товар, придбання нових технологій, впровадження інтегрованих інформаційних систем, зміна цінової політики, зміна організаційної структури, аутсорсинг, зміна організаційної культури; зміна мотиваційних заходів, включаючи зменшення зарплати, стимулювання колективної роботи, створення нових мотиваційних систем, зміна організації роботи, скорочення зайнятості; заходи контролю, включаючи здійснення додаткового фінансового контролю тощо.
Запропоновані заходи стають відправною точкою для визначення основних типів антикризової стратегії. Щоб вибрати відповідну стратегію, слід правильно визначити ступінь та причини кризи, час та інтенсивність її тривалості, методи організаційної адаптації до навколишнього середовища або залучення працівників та їхню відданість подоланню кризи.
Антикризові стратегії є відповіддю на причини кризи та повинні відповідати її розміру. Антикризові заходи залежать від причин та способів адаптації, які можна розрізнити між компанією та діловим середовищем. Підприємства можуть реагувати на зміни в навколишньому середовищі як ініціативно, так і реактивно.
Причини кризи можуть бути пов’язані з управлінням або обсягом та видом діяльності. Поєднуючи причини та реакції організацій, можна створити матрицю, яка показує чотири можливі антикризові стратегії: організація, інвестування, виведення та консолідація. Інвестиційна стратегія передбачає розвиток організації та пошук можливостей в її середовищі. Стратегія консолідації фокусується на основній діяльності підприємства та його сильних сторонах. Реактивна стратегія зосереджена на зменшенні витрат та розміру бізнесу. Стратегія виведення, стосується відставки певних видів діяльності, залишення ринків та не інвестицій.
Інша група стратегій демонструє різні можливі реакції з огляду на управлінський підхід до кризи (стосуються підходів до здійснення антикризових змін в організації). Розрізняють антикризові стратегії, засновані на переговорах, аналізі та стратегіях, орієнтованих на дії.
Розробка і реалізація заходів щодо усунення підприємством негативних наслідків фінансової кризи на кожному підприємстві має індивідуальний характер і спрямована на подальшу стабілізацію якісних структурних перетворень його фінансової діяльності.
Головним елементом антикризового управління є антикризові стратегії, які є важливими для підприємств усіх рівнів та форм власності. Своєчасно розроблена і реалізована стратегія дає змогу суб’єктам господарювання та їх власникам уникнути значних втрат капіталу та суттєво знизити ризик фінансового краху [1, с. 97].
Література:
1. Мостенська Т.Л. Ризики в системі антикризового управління. Вісник ЖДТУ: Економіка, управління та адміністрування. Серія: Економічні науки. 2010. № 1 (51). С. 194–199.
Науковий керівник: кандидат економічних наук,
доцент Литвишко Лілія Олександрівна