Антикорупційні механізми використання цифровізації публічного управління.

Цифровізація публічного управління – під цим терміном слід розуміти сервісну діяльність органів пуюлічної влади, введення єдиних стандартів для зберігання і використання інформації, об’єднання баз даних органів влади на єдиних інформаційних платформах, інтероперабельність цих систем, забезпечення умов для широкого доступу до них. Забезпечення швидкого користування інформацією, відкритості і прозорості даних сприятиме розвитку економіки за міжнародними стандартами Індустрії 4.0., реформуванню публічного управління, відкритості та прозорості прийняття і реалізації рішень, протидії корупції, надасть змогу для зростання людського потенціалу і конкурентоспроможності, а також пришвидшить процес децентралізації в Україні.

Зазначений термін є достатньо новим і не завжди зрозумілим для фахівців з публічного управління та адміністрування, однак він має важливе значення для сучасного стратегічного планування і реформування публічного управління в Україні. Сучасні політичні, соціально-економічні та інформаційно-комунікативні інструменти взаємодії держави і суспільства в Україні безперервно вдосконалюються під впливом нових викликів, що спричиняють зміни процесів вироблення державної політики, яка у своєму еволюційному розвитку потребує як переосмислення традиційних управлінських підходів, так і застосування нових сервісно-орієнтовних механізмів щодо її формування та реалізації.

Створення цифрових інфраструктур – основний чинник розширення доступу громадян до глобального інформаційного середовища та знань. У 2011 році вільний доступ до Інтернету визнано ООН фундаментальним правом людини – цифровим правом. Отже, потреба у доступі до інформації про адміністративну послугу та можливість впливу і правове забезпечення має бути забезпечена владою та є основою публічного управління, що, в тому числі, надасть реальну змогу протидіяти корупції.

Взаємодія органів публічної влади та громадянина має базуватися на відкритості та якості наданих державою послуг і неможлива без відповідного технологічного забезпечення, яке еволюціонує від інформатизації до цифровізації державного управління та місцевого самоврядування.

Протягом часу існування сучасної української незалежної держави з боку представників громадянського суспільства, науковців, практиків та законодавців приділялась значна увага рівню корупції в публічному управлінні. Однак, попри достатній рівень урегульованості застосування засобів протидії корупції, її існування й досі залишається на неприпустимо високому для демократичних країн рівні. Отже, слід зазначити, що попри значну кількість нормативно-правових актів у цій сфері, схвалених останнім часом, в яких корупція зазначалась як основна загроза національній безпеці держави, допустимість використання корупційних моделей поведінки громадянами досі залишається високою. На це впливає не тільки невисокий рівень правосвідомості та відсутність розуміння шляхів реалізації принципів безальтернативності виконання правових норм та невідворотності покарання, але й відсутності умов, які продукують та забезпечують їх легке і ефективне використання.

Отже, одним з найбільш істотних чинників у подоланні корупції все ж таки являється ставлення населення до цієї проблеми. Як свідчать результати досліджень за методикою міжнародної неурядової організації Transparency International, запровадженої ще з 1999 років у вивченні рівня сприйняття корупції країни її населенням, проведених в Україні – такий рівень весь час був високим і залишається майже незмінним. Більше половини населення схильне до вчинення корупційних правопорушень у разі, якщо це може сприяти розв’язанню проблеми. Крім того, значна частка населення з огляду на брак відповідних знань не кваліфікує певні види поведінки як корупційні, усвідомлюючи при цьому невідповідність такої поведінки нормам моралі чи професійної етики.

Міжнародні експерти та представники громадськості, починаючи з 2014 року, активно примушують владу змінити відношення до корупції, результатом чого стала зміна правоохоронного та антикорупційного законодавства. Однак, виконання нових вимог та діяльність новостворених антикорупційних і правоохоронних органів перебуває на початковому етапі їх сприйняття та безумовного виконання. Таке виконання міжнародних нормативно-правових актів Україну є обов’язковим для міжнародних організацій, до яких з 2004 року вона долучилась та ратифікувала їх в національному законодавстві.

Визначення заходів для досягнення результатів антикорупційної діяльності  має здійснюватися з обов’язковим і неухильним врахуванням рекомендацій, наданих Групою держав проти корупції (GRECO) за результатами першого-четвертого раунду оцінювання України, а також рекомендацій, наданих Україні в рамках моніторингу Стамбульського плану дій для країн Антикорупційної мережі країн ОЕСР.

Україна демонструє недостатній прогрес в питанні переходу електронного урядування до цифровізації публічного управління та гармонізації цифрових ринків у напрямі досягнення цілей, які ЄС запропонував для країн Східного партнерства у Спільному робочому документі «Східне партнерство – 20 очікуваних результатів до 2020 року».

У такій ситуації для переходу до практичних результативних дій у всіх сферах цифрової гармонізації в Україні слід напрацювати комплекс стратегічних документів, синхронізованих між собою і підкріплених ретельним аналізом.

У правовому полі, впровадження цифрового врядування в Україні визначено Концепцією розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №67-р і яка може вважатися планом подальших дій та цифровим порядком денним України на 2021 рік та подальші періоди.

Зазначена Концепція являється короткостроковим і початковим інструментом розвитку та стимулювання внутрішніх ринків споживання, упровадження й виробництва цифрових технологій, містить бачення трансформації економіки від традиційної до ефективної цифрової. Вона визначає першочергові кроки щодо імплементації відповідних стимулів, створення умов для цифровізації в різних галузях економіки і суспільного життя, виклики та інструменти розвитку цифрових інфраструктур, набуття громадянами цифрових компетенцій, а також визначає критичні сфери й проекти публічного управління. До прийняття цієї Концепції, дані положення розроблялися науковцями і практиками у цій сфері під час підготовки та продовження роботи над впровадженням проекту «Цифрової адженди України – 2020»

Нова генерація талановитих, амбітних та патріотичних українців за допомогою західних партнерів, які вже пройшли цей шлях та допомагають його впровадити в Україні, продукують розробку та впровадження інструментів громадського контролю за виконанням сервісної діяльності і цифровізації публічного управління.