Адвокат – особа, що здійснює представництво інтересів осіб

Самсонова А.
(Дніпро, Україна)
ПРАВО
(Конституційне право)
АДВОКАТ – ОСОБА, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ ОСІБ
Конституція України декларує прагнення нашого народу до побудови демократичної, соціальної, правової держави. Однак досягнення цієї мети є неможливим без якісного реформування правової системи країни, яка, на жаль, і досі зберегла в собі відголоски радянського права. Особливо важливим є створення та якісного функціонування системи органів, здатних забезпечити права, свободи та законні інтереси людини шляхом надання висококваліфікованої правничої допомоги.
У сучасних цивілізованих демократичних державах необхідним фактором системи правового (юридичного) захисту особи, її прав і свобод є адвокатура. Вона представляє спеціалізований інститут для здійснення цієї гуманної місії.
Проблеми, що виникають у сфері правової організації захисту прав і свобод громадян, а саме, адвокатської діяльності, завжди перебували в полі зору науковців, про що свідчать публікації Т. Варфоломєєвої, С. Гончаренко, І. Зайцевої, М. Смоленського, В. Медведчука, М. Михеєнка, О. Шило, О. Яновської та інших. Проте, тема дослідження лишається незмінно актуальною, адже сьогодні система правового захисту особи, в тому числі і адвокатура, в Україні перебуває на етапі безперервного реформування.
Адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [1]. Цією дефініцією законодавець підкреслює важливість функції представництва інтересів осіб, що здійснюється адвокатурою.
Правова доктрина не містить єдиного підходу до розуміння категорії «представництво». Науковці пропонують дві основні концепції розуміння представництва: концепцію дії та концепцію правовідношення. Перша з названих концепцій визначає представництво як вчинення представником у межах своїх повноважень правочинів та інших дій від імені іншої особи, яку представляють [2]. У свою чергу, концепція правовідношення розглядає представництво як правовідношення, відповідно до якого правомірні юридичні дії вчиняються однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють), безпосередньо створюють, змінюють або припиняють для останньої цивільні права та обов’язки [2].
Правозахисну спрямованість адвокатури та здійснення представництва іншої особи в суді виключно адвокатом встановлюється ст. 131-2 Основного Закону суспільства і держави [3]. Так само вітчизняне процесуальне законодавство (ст. 57 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 58 Господарського процесуального кодексу України) закріплює функцію представництва саме за адвокатами.
Надзвичайно важливе значення для реформування адвокатури, у тому числі і стосовно представництва інтересів осіб, має Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» [4].
Отже, ми можемо зробити висновок, що у Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних інститутів на 2015-2020 роки, законодавець засвідчив невідповідність формального статусу адвоката фактичним умовам здійснення адвокатської діяльності. Визнання даної проблеми активізувало реформування адвокатури в Україні, у тому числі і у сфері представництва інтересів осіб. Значним кроком стало, зокрема, введення так званої адвокатської монополії, яка на нашу думку, має неоднозначний характер. Вважаємо, що нормативно-правове регулювання діяльності адвокатів в Україні, у тому числі і представництво ними інтересів осіб, потребує подальшого реформування, що зумовлює необхідність подальшого наукового дослідження теоретичних та практичних питань представництва інтересів осіб адвокатами.
Література:
1. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VІ. Відомості Верховної Ради. 2013. № 27, ст.282URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text
2. Галабурда Н.А. Особливості змісту поняття представництва у цивільному праві України. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. № 3. 2012. с. 21-28.
3. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996, № 30, ст. 141 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
4. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): Закон України від 02.06.2016 №1401-VІІІ. Відомості Верховної Ради. 2016. № 28. ст.532 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#Text
Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Савіщенко В.М.