Адміністративно-правове забезпечення дільності підрозділів поліції щодо забезпечення публічного порядку та безпеки

Гардер Юлія Володимирівна

курсант 2 курсу факультету

підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ ПРАВО(Адміністративне і фінансове право)

Адміністративно-правове забезпечення дільності підрозділів поліції щодо забезпечення публічного порядку та безпеки

Метою дослідження Адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів поліції щодо забезпечення публічного порядку та безпеки є розкриття поняття «Адміністративно-правове забезпечення» та що являє собою удосконалення адміністративного законодавства .

Актуальність цієї теми можна висвітлити так що Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Визначаючи сутність поліції в її призначення, законодавець не розкриває змісту визначень «громадський порядок» і «громадська безпека». Звертаючи увагу на широту і багатоплановість зазначених категорій, слід визнати, що в даний час відсутня єдність в розумінні зазначених дефініцій, їх предметного складу і основних інститутів.

В сучасних умовах громадську безпеку можна охарактеризувати як стан захищеності життєво важливих інтересів, безпеки особистості, суспільства від

внутрішніх і зовнішніх загроз, яке дозволяє забезпечити реалізацію прав людини, гідне якість життя громадян, розвиток духовних цінностей суспільства, соціальну і суспільну стабільність.

Громадський порядок є важливим елементом правової основи життєдіяльності громадян. Він включає в себе систему суспільних відносин, яка виникає і розвивається в процесі спілкування її учасників переважно в громадських місцях і регулюється правовими та іншими соціальними нормами, дотримання яких забезпечує особисту і суспільну безпеку людей, обстановку спокою, узгодженості та ритмічності суспільного життя [8, с . 54].

Незважаючи на прийняті сьогодні заходи, стан громадського порядку та безпеки в Україні не можна визнати задовільним.

По-перше, велика частина правопорушень, скоєних в громадських місцях, прямо або побічно зазіхає на громадський порядок, особисту безпеку громадян. По-друге, статистика свідчить, що в Росії притягуються до адміністративної відповідальності десятки мільйонів громадян. Однак необхідно мати на увазі, що латентність адміністративних правопорушень має більш широке поширення, ніж латентність злочинів. Тому офіційні статистичні дані в значній мірі свідчать про обсяг роботи правоохоронних органів, а не про фактично вчинені адміністративні правопорушення. По-третє, правова, економічна і соціальна реформи привели до виникнення в країні ситуації, при якій різко зросла кількість осіб без певного місця проживання і роду занять. Сьогодні такого роду особи стали не тільки своєрідним елементом соціального ландшафту країни, але також посилили загрозу громадському порядку, громадської безпеки та особистої безпеки громадян.

Зазначені фактори роблять дослідження організаційних і тактичних основ діяльності поліції з охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки актуальним і затребуваним як в теоретичному, так і практичному відношенні.

Тактика охорони громадського порядку (у вузькому сенсі) – це вибір в межах своєї компетенції і реалізація суб’єктом, що здійснює охорону громадського порядку, на основі теоретичних і практичних знань найбільш доцільного в конкретній ситуації правомірного способу (прийому) дій, спрямованого на попередження та припинення правопорушень у основному в громадських місцях з використанням дозволених законом засобів.

Одним із завдань Національної поліції є забезпечення громадської безпеки та публічного порядку.

Дослідження проблеми удосконалення адміністративно-правового забезпечення публічного порядку та безпеки набуває особливої актуальності в умовах реформування правоохоронної системи України та введення законодавства у відповідність до міжнародних стандартів. [2, с 53]

Під публічним порядком можемо розуміти урегульовані правовими та соціальними нормами суспільні відносини, які забезпечують охорону життя, здоров’я та гідності громадян.

Видами адміністративно-правового забезпечення поліцією України публічної безпеки і порядку є:

• участь у формуванні державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку;
• превентивна діяльність – запобігання (профілактика) вчиненню правопорушень, що посягають на публічну безпеку і порядок;
• виявлення, припинення, розкриття та розгляд адміністративних правопорушень, що посягають на публічну безпеку і порядок, а також застосування у визначених КУпАП випадках адміністративних стягнень;
• охоронна діяльність;
• контрольна діяльність за дотриманням громадянами, іншими фізичними та юридичними особами публічної безпеки та порядку в межах і в порядку, визначеному законодавством. [3, с 74-75]

Доведено, що поліція під час забезпечення публічної безпеки і порядку може застосовувати методи примусу та переконання. Пріоритетне значення для забезпечення високого рівня публічної безпеки і порядку має превентивна діяльність поліції, яка здійснюється переважно за допомогою методів переконання.

Щодо удосконалення адміністративного законодавства, що регламентує забезпечення поліцією України публічної безпеки і порядку встановлено такі недоліки:

• відсутність на законодавчому рівні визначення категорій «публічний порядок» та «публічна безпека»;
• неузгодженість застосування деяких категорій: одночасне використання понять «громадський» та «публічний» без уточнення спільного та відмінного в даних термінах;
• відсутність у Законі України «Про Національну поліцію» визначення системи методів, засобів та процедур забезпечення поліцією публічної безпеки і порядку тощо.

Функції щодо забезпечення публічної безпеки та порядку покладаються на різні відділи й управління.

ВИСНОВОК: отже, можна сказати що адміністративно-правове забезпечення – це упорядкування суспільних відносин уповноваженими на те державою органами, їх юридичне закріплення за допомогою правових норм, охорона, реалізація і розвиток.

Значення адміністративно-правового забезпечення публічної безпеки і порядку поліцією полягає в наступному:

• визначення повноважень поліції у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку;
• встановлення порядку реалізації поліцією повноважень;
• визначення порядку здійснення управління у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку;
• закріплення гарантій виконання поліцією своїх повноважень у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку;
• визначення відповідальності посадових осіб поліції за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку.

Отже можна зробити певні висновки:

1. Адміністративна діяльність поліції є виконавчо-розпорядчу, підзаконну діяльність, яка спрямована на організацію поліцейської роботи як у внутрішній, так і в зовнішньому середовищі функціонування органів поліції, спрямовану на забезпечення правопорядку і захист прав і свобод громадян за допомогою матеріально-технічних і організаційних заходів і за допомогою контрольно- наглядової, дозвільної та юрисдикційної діяльності.
2. Адміністративно-правове забезпечення поліцією прав і свобод громадян складається з трьох основних компонентів діяльності – захисту прав і свобод громадян, їх охорони і створення умов для їх реалізації за допомогою адміністративно-правових засобів.
3. Адміністративне право відіграє домінуючу роль в забезпеченні прав і свобод громадян у публічній сфері, норми якого формують систему

адміністративно-правових засобів щодо створення умов для їх реалізації, порядок застосування і компетенцію суб’єктів забезпечення.

4. Концепція адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян в діяльності поліції визначена вибором в якості стратегічної установки в здійсненні комплексу заходів щодо забезпечення прав і свобод громадян взаємодія з громадянським суспільством, громадськими організаціями та об’єднаннями, опора на громадянську активність і відповідальність громадян.
5. Вибудовування партнерських взаємовідносин поліції з громадянами та інститутами громадянського суспільства в якості обов’язкового направлення передбачає публічне обговорення найбільш значущих рішень, прийнятих у сфері внутрішніх справ, а також реальна дія суспільного контролю, в зв’язку з чим доцільно прийняти Адміністративний регламент взаємодії МВС Росії з інститутами громадянського суспільства.
6. Наявність юридичних гарантій дотримання прав громадян і, як наслідок, виконання покладених на них обов’язків є недостатніми для забезпечення прав і свобод громадян, якщо не знаходяться у взаємозв’язку з економічними, політичними, культурними, а також організаційними гарантіями.
7. Диференціація адміністративної діяльності, різних служб і підрозділів поліції є необхідною умовою надання забезпечення прав і свобод громадян належної конкретності і змістовності, обумовлена складною конструкцією статусів громадян як суб’єктів адміністративного права, різноманітністю охоплених їм прав.
8. Адміністративно-правові засоби забезпечення прав і свобод громадянина, утворюючи систему, диференціюються стосовно до різних напрямів адміністративної діяльності поліції, існуючи в певній домінуючою формою, а саме, для контрольно-наглядової діяльності вони набувають переважно форму спостереження за дотриманням прав і свобод громадян, для адміністративно-юрисдикційної діяльності – форму забезпечення процесуальних прав громадян в рамках провадження у справах про адміністративні правопорушення, для р азрешітельно-ліцензійної діяльності – форму забезпечення безпеки громадян.
9. Якість правозастосовчого процесу в сфері забезпечення прав і свобод громадян, в силу його високої змістовності і індівідуалізірованності, знаходиться в безпосередній залежності від наявності реальної можливості у вирішенні питань діяти на основі загальних принципів права, а також на основі використання розсуду, які покликані доповнити систему адміністративно- правових заходів, що належать до компетенції поліції. У зв’язку з цим доцільно доповнити ст. 5 Федерального закону «Про поліцію» принципом професійного ризику і принципом службового розсуду в інтересах реалізації службових повноважень у сфері забезпечення прав і свобод громадян.

10. Опору на міжнародно-правові стандарти в сфері законодавчого і правозастосовчого забезпечення прав і свобод людини і громадянина необхідно поєднувати з тим, наскільки вони відповідають Конституції України і ментальності населяють її народів, а також з тим, що в силу специфіки сучасної стадії розвитку країни, не всі з визнаних прав і свобод громадян в рівній мірі можуть бути забезпечені, в тому числі і достатнім обсягом гарантій. У зв’язку з цим автор пропонує ввести в правовий обіг категорії: «граничного забезпечення» і «граничного обмеження» прав і свобод громадян.

Список використаних джерел:

1. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150580.html
2. Агапова М.О. Національна поліція України як суб’єкт адміністративно-правового забезпечення публічного порядку- с.964
3. Батраченко О.В. Адміністративно-правові засади діяльності Націнальної поліції України щодо забезпечення публічної безпеки і порядку- с.645

Науковий керівник: викладач кафедри тактико-спеціальної підготовки Гузь І.В.