Адміністративно-правова відповідальність за екологічні правопорушення

Некрасов Єгор
(Кривий Ріг, Україна)
ПРАВО
(Адміністративне і фінансове право)
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Також, згідно ст. 66 Конституції України – кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки [1]. Таке право громадян закріплено Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та ряді інших законодавчих актів України. Питання охорони довкілля дістали свого відображення також у Земельному, Водному, Лісовому кодексах України.
Норми екологічного права містять в собі правові вимоги до використання природних ресурсів і охороні навколишнього середовища, межі належного здійснення прав і виконання обов’язків по використанню природних об‘єктів тощо. Санкції ж за ці порушення містяться в кримінальному, адміністративному, цивільному і трудовому законодавстві.
Дослідженню сутності юридичної відповідальності у сфері екологічних правовідносин, і зокрема адміністративно-правової, присвятили свої роботи як вітчизняні, так і зарубіжні вчені: Б.Т. Базилєв, С.Н. Братусь, І.С. Самощенко, М.Х. Фарукшкин, О.С. Шабурова, П.Р. Стависький, О.В. Зайчук, Н. М. Оніщенко, А.П. Гетьман, І.А. Дмитренко та ін.
Сутність адміністративно-правової відповідальності полягає у застосуванні до порушників екологічного законодавства адміністративно-правових санкцій (стягнень). Перелік екологічних правопорушень, за які настає адміністративна відповідальність, закріплений гл. 7 «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини» Кодексу України про адміністративні правопорушення [2]. При цьому екологічний характер мають і деякі інші адміністративні правопорушення, які поміщені у відповідних главах КУпАП.
Адміністративне законодавство класифікує екологічні правопорушення залежно від об’єкту посягання. Так, розрізняють: правопорушення в галузі охорони і використання земель; правопорушення в галузі охорони і використання надр тощо.
Суб’єктами адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення відповідно до КУпАП є тільки фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та посадові особи, наділені адміністративною дієздатністю [2].
В юридичній літературі дискусійним є питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб. Помітною при цьому є тенденція від повного заперечення такої відповідальності до її повного визнання. По суті економічні та інші санкції, що застосовуються до юридичних осіб за порушення екологічного та природо-ресурсного законодавства, за своєю правовою природою є заходами адміністративної відповідальності [3].
Систему адміністративних стягнень за екологічні правопорушення становлять як передбачені КУпАП, так і закріплені іншими законодавчими актами стягнення.
Також слід зазначити що, відповідно до чинного законодавства, адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення застосовується спеціально уповноваженими на те державними органами (їх посадовими особами). Ці органи (посадові особи) є суб’єктами виконавчої влади, реалізуючі яку вони накладають адміністративні стягнення [4]. Коло суб’єктів адміністративної юрисдикції та обсяг їх юрисдикційних повноважень встановлено в КУпАП.
Таким чином, адміністративна відповідальність є дійовим засобом охорони навколишнього природного середовища, його об’єктів та ресурсів, а також життя та здоров’я громадян. Переваги цього виду юридичної відповідальності полягають насамперед у спрямованості на попередження та недопущення завдання значної шкоди навколишньому природному середовищу та життю і здоров’ю людини, а також в оперативності реагування на правопорушення, що особливо важливо у сфері охорони довкілля, адже коли мова йде про життя і здоров’я громадян держава має реагувати швидко та працювати продуктивно.
Література:
1. Конституція України: закон України від 28 червня 1996 р. №254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: закон України від 2 червня 1995 р. №210/95-ВР. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. додаток до № 51. Ст. 1122.
3. Про українське право. Часопис кафедри теорії та історії держави і права Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка / За ред. проф. І. Безклубого. К., 2010. Чис.V. 367 с.
4. Про охорону земель: закон України від 19 червня 2003 р. № 962-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 39. Ст. 349.
Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент Котковський В. С.